DestiNation.ua продовжує розповідати про видатних українок, які стали відомими на весь світ та зробили неабиякий внесок у своїй царині. Сьогодні ми розповімо про українську мисткиню Соню Делоне - відому художницю-абстракціоністку, що була першою в історії жінкою, яка мала прижиттєву персональну виставку у Луврі, та модельєрку з унікальним впізнаваним стилем, яка одягала знаменитостей, мала бутики у Парижі та Мадриді, а одна з її  "оптичниих" суконь прикрасила обкладинку Vogue.  

Як це часто буває з визначними діячами родом з України, у Росії Соню Делоне називають своєю мисткинею, проте сама художниця асоціювала себе з Україною:

«Я люблю чисті, яскраві кольори мого дитинства, України. Пам`ятаю селянські весілля в моїй країні, де червоні та зелені сукні, прикрашені численними бантиками, літали у танці. Пам`ятаю, як ростуть кавуни та дині, помідори оперізують червоним хати, і великі соняшники - жовті з чорною серцевиною - сяють у легкому, високому блакитному небі», - згадувала художниця.

Картини, тканини та вбрання Соні Делоне буквально дихають Україною - строката барвистість, пластичність форм, особлива ритміка та поєднання кольорів повертають нас до її спогадів про батьківщину та  нашого відчуття України. 

Від Градизька до Парижа

Справжнє ім’я Соні Делоне - Сара Штерн. Вона народилася в селищі Градизьк Полтавської області України, але досить швидко сім’я переїхала до Одеси, а відтак, Соню часто називають одеситкою.

Дівчинка рано втратила батьків, тому змушена була поїхати у Петербург, оскільки там мешкав її дядько по материній лінії, який і взяв Сару та її брата до себе в родину. Дядько був заможною людиною та мав велику адвокатську практику, а відтак, діти не лише отримали гарну освіту, а й могли подорожувати світом, зокрема, як зазначають історики, і найвідоміші музеї світу.

У Сари були неабиякі аналітичні здібності, а відтак, рідні вважали, що вона має стати математикинею. Однак, за однією з версій, її вчитель креслення швидко відчув в ній талановиту художницю, що мала надзвичайно оригінальне бачення світу. Саме він наполегливо порадив зосередитися на художній освіті. Сара змінила ім’я на Соню Терк і занурилась у малювання. Тим паче, що серед друзів дядька був німецький художник-імпресіоніст Макс Ліберман, який, як подейкують, подарував перші професійні фарби майбутній мисткині.

У двадцятилітньому віці Соня переїхала у Європу, аби продовжити художню освіту. Вчилася в Академії витончених мистецтв у Німеччині, художній академії Ла Палетт у Парижі. Проте класичні академії здавалися дівчині, яка тонко відчувала нове і прагнула йти за світовими тенденціями, надто критичними і застарілими, а відтак вона більше вчиться у різноманітних студіях та пропадає у картинних галереях Парижу, шукаючи свій особливий стиль.

У 23 роки Соня одружилася з німецьким критиком та колекціонером Вільгельмом Уде, що мав власну галерею, та дав дружині перепустку в світ мистецької еліти. Однак, вже за рік художниця залишає чоловіка та одружується з молодим абстракціоністом Робером Делоне. Тоді Соня Терк стає Сонею Делоне, народжує сина Шарля та поринає у світ творчості.

Народження орфізму

Цікаво, що новий “делоновський” стиль авангардизму виник завдяки материнству. Одного разу Соня зшила для сина ковдру із різнокольорових клаптиків в стилі печворк, відчула, що тут можна розвиватися і далі та занурилася у експерименти з геометрією та кольором. До її пошуків долучився і чоловік. Завдяки їхнім спільним зусиллям та творчій нестримності Соні врешті виник новий стиль у мистецтві - симультанізм. Побачивши твори Соні, Гійом Аполлінер, французький поет та художник, який дружив з родиною Делоне, назвав її стиль - орфізмом, порівнюючи з музикою Орфея.

Особливість стилю Делоне - оптична ілюзія руху, ритму та динаміки, що виникала при співставленні яскравих кольорових плям різного розміру та форм.

Все це Соня втілювала і при створенні тканин та вбрання.

Мода і театр

У 1914 році через ту таки Першу світову Соня з чоловіком переїжджає з Парижа до Іспанії. На той час вона уже має виразний і впізнаваний стиль модельєрки-авангардистки, тож дуже швидко здобуває популярність у новій країні і в 1918 році відкриває власний Дім мод Casa Sonia, а трохи пізніше - філіали в Більбао, Барселоні, Сан-Себастьяні. Це допомогло родині утримувати сім’ю у важкі воєнні роки.
У 1921 році родина повертається у Париж, де Соня, продовжуючи успішну справу, відкриває Дім Мод під назвою Delaunay, а згодом і великий «Симультанистський бутик», де були представлено багато вбрання у симультанському стилі - з великими кольоровими візерунками.

У той час у неї з'являється багато клієнтів-знаменитостей, зокрема, голлівудська акторка Глорія Свенсон, письменниця Ненсі Кунард, архітектор Ерне Голдфінгер тощо.
Її запросили і в театр, скажімо, Соня створювала ескізи костюмів та декорацій до балету «Клеопатра» Дягілєва.

Пік популярності

У 1925 році «Симультанистський бутик» Делоне разом з величезною добіркою виробів став частиною паризької Виставки декоративних мистецтв. Усі ці сукні, килими, купальники, шалики й навіть автомобілі з абстрактними малюнками в симультанному стилі викликали шалену цікавість, і тому числі, і у провідних модних журналів, серед яких був і Vogue, який одного разу вийшов з “симультанською” обкладинкою.   

Багато в чому завдячуючи саме Соні Делоне стиль «ар деко», що поєднував модерн та авангард, став домінуючим у міжвоєній моді.

А сама Соня стала дуже поважною фахівчинею та тривалий час виклада історію мистецтва у Сорбонні та донині важається провідною мисткинею стилю “арт-деко”, який збагатила, винайшовши власний напрям у мистецтві. 

У 1964, через більш як двадцять років після смерті чоловіка, у Луврі відбувається спільна виставка їхніх робіт, це 117 картин, які особисто відібрала і передала Франції Соня. Ця виставка стала неабиякою подією у мистецькому житті країни. 

У 1975 Соню Делоне нагородили вищою нагородою Франції - орденом Почесного Легіону.

За своє довге життя, а померла вона у віці 94 році, Соня створила шалену кількість мистецьких витворів - від шаликів до авто, декорувала вистави та великі виставкові центри, творила практично без обмежень, але потрапити додому більше не змогла… Доля родини художниці, що залишилась у Радянському Союзі,  була доволі трагічним. Брат помер в радянській тюрмі на Соловках після п'ятнадцятирічного ув'язнення. Тітка, яка її виховала, останні роки жила  впроголодь, а будинок в Петербурзі, спадок Соні, був націоналізований.

Після її смерті польські газети писали: пішла з життя видатна українка Соня Делоне, її українськость підкреслювали французи, і лише українці тривалий час нічого не знали про прекрасну співвітчизницю - мисткиню-новаторку, яка не могла повернутися додому, але навчилася втілювати відчуття України у своїх творах.